Де ти, Адаме?
Фільм Олександра Запорощенка
Продюсер Олександр Плиска
Продюсер Олександр Плиска
Де ти, Адаме?
Фільм Олександра Запорощенка
Продюсер Олександр Плиска
Продюсер Олександр Плиска
Логлайн
Стрічка занурює глядача у життя братії одного з древніх монастирів Святої Гори Афон. Віддалене від мирської суєти та цивілізації, усамітнене чернече життя вражає насиченістю, адже воно сповнене виняткових реальних персонажів, дійсних «несвятих святих» — ось яким воно постає на екрані з-під нашарувань світських скороминущих пріоритетів.
Глядачі прилучаються до абсолютно безпрецедентного способу життя чернечої громади, який виник тисячі років тому і збережений дотепер.
Глядачі прилучаються до абсолютно безпрецедентного способу життя чернечої громади, який виник тисячі років тому і збережений дотепер.
Події фільму «Де Ти, Адаме?» розгортаються у монастирі Дохіар, що стоїть на Святій Горі Афон, на південно-західному узбережжі півострова Афон, що омивається водами Егейського моря. Цей півострів ще з Х ст. переданий у виключне користування монахів східного християнства. Величні образи природи чергуються з картинами майже безперервних чернечих трудів і молитов; це змальовує та стверджує динамічний взаємозв'язок людини та природи, а ще нагадує про рай, за яким усі ми в глибині душі потай тужимо.
Проте перлиною розкішного візантійського ландшафту є монахи; фільм делікатно відхиляє завісу, яка зазвичай приховує чернече життя на Афоні,
особисті радості, сподівання та слабкості кожного монаха. Завдяки цьому ченці постають перед глядачем у всій їхній живій, теплій самобутності. Запросивши до свого середовища авторів стрічки, а з ними і глядачів, монахи сподіваються нагадати кожному про його особисте воскресіння.
Ключової постаттю фільму є старець монастиря, ігумен Григорій (Зуміс), нині покійний. Багаторічний досвід пастирського служіння збагатив його глибоким і проникливим розумінням ввірених його піклуванню душ, із їхнім непозбувним прагненням відновитися до стану, властивого Адаму до гріхопадіння.
Проте перлиною розкішного візантійського ландшафту є монахи; фільм делікатно відхиляє завісу, яка зазвичай приховує чернече життя на Афоні,
особисті радості, сподівання та слабкості кожного монаха. Завдяки цьому ченці постають перед глядачем у всій їхній живій, теплій самобутності. Запросивши до свого середовища авторів стрічки, а з ними і глядачів, монахи сподіваються нагадати кожному про його особисте воскресіння.
Ключової постаттю фільму є старець монастиря, ігумен Григорій (Зуміс), нині покійний. Багаторічний досвід пастирського служіння збагатив його глибоким і проникливим розумінням ввірених його піклуванню душ, із їхнім непозбувним прагненням відновитися до стану, властивого Адаму до гріхопадіння.
Синопсис
Дохіа́р (гр. Μονή Δοχειαρείου) — православний грецький чоловічий монастир на Святій Горі Афон у Греції, десятий у ієрархії двадцяти афонських монастирів.
Монастир заснований у десятому столітті преподобним Євфимієм Афонським. Знаходиться на південно-західному узбережжі півострова Афон, поміж садами і гаями. В обителі живуть близько 50 ченців.
Монастир заснований у десятому столітті преподобним Євфимієм Афонським. Знаходиться на південно-західному узбережжі півострова Афон, поміж садами і гаями. В обителі живуть близько 50 ченців.
Престольне свято — Собор Архистратига Михаїла. Велика святиня Дохіара — ікона Божої Матері «Скоропослушниця» (гр. — «Горгіпікоос»). Щоби потрапити до трапези монастиря Дохіар, треба пройти коридором, стіни якого прикрашають фрески. Праворуч від дверей трапези знаходиться фреска, що зображує Богородицю. З давніх-давен повелося так, що монах-кухар готував їжу в
досвітній темряві, аби встигнути до повернення отців після божественної Літургії. Освітленням тоді слугували скіпки або смо- лоскипи, а через те утворювалося чимало кіптяви. Кухар раз у раз ходив із тим кіптявим вогнем повз ікону Богородиці, рік за роком, тож Її лик закоптився настільки, що й досі виглядає обпаленим. Богородиця побажала виправити це і тричі сказала ченцю-кухарю:
— Монаше, не чорни Мій лик!
Але той не повірив, що це був голос Богородиці, йому здалося, що браття його розігрують.
Тоді після третього попередження Богородиця промовила:
— За це нечестя ти осліпнеш.
Коли ж це пророцтво збулося, монах отямився та попросив поставити йому ослінчик перед іконою, щоби там молитися. Не-
вдовзі він знову почув знайомий голос, який повернув йому зір із такими словами:
— Я звуся Скоропослушницею, і ваші молитви одразу ж будуть Мною почуті. Після Бога до Мене звертайтеся.
Звістка про це диво миттю розлетілась всіма усюдами, й відтоді і монахи, і благочестиві миряни звертаються до Скоропо-
слушниці в усіх скорботах.
досвітній темряві, аби встигнути до повернення отців після божественної Літургії. Освітленням тоді слугували скіпки або смо- лоскипи, а через те утворювалося чимало кіптяви. Кухар раз у раз ходив із тим кіптявим вогнем повз ікону Богородиці, рік за роком, тож Її лик закоптився настільки, що й досі виглядає обпаленим. Богородиця побажала виправити це і тричі сказала ченцю-кухарю:
— Монаше, не чорни Мій лик!
Але той не повірив, що це був голос Богородиці, йому здалося, що браття його розігрують.
Тоді після третього попередження Богородиця промовила:
— За це нечестя ти осліпнеш.
Коли ж це пророцтво збулося, монах отямився та попросив поставити йому ослінчик перед іконою, щоби там молитися. Не-
вдовзі він знову почув знайомий голос, який повернув йому зір із такими словами:
— Я звуся Скоропослушницею, і ваші молитви одразу ж будуть Мною почуті. Після Бога до Мене звертайтеся.
Звістка про це диво миттю розлетілась всіма усюдами, й відтоді і монахи, і благочестиві миряни звертаються до Скоропо-
слушниці в усіх скорботах.
Дохіар
Сюжетна лінія
Настоятель монастиря на горі Афон наближається до кінця свого довгого життя та розмірковує про фізичні та духовні труди, навіть і про біль, спричинений зневагою, котрі є необхідними для мирного життя в земному, а колись і у небесному раю.
Ігумен і вся громада православного монастиря Дохіар на Святій Горі приймають на себе всі труднощі, карколомну працю і страждання, притаманні життю в ім'я Христа та за ідеалами монашеського служіння. Життя ченців, як і їхня музика, — це зворушливе, щире благання до Бога від імені людини та світу, благання, що глибоко схвильовує глядача.
У дощі, морі, землі і деревах браття вчуває заклик до найглибшого умиротворення, яке монахи обертають на радість через поклоніння Богу. Подібно до того, як вони будують стіни з дикого каменю та добувають прожиток з того, що їм дає природа, так і своє духовне життя монахи вибудовують з послуху, всенічного бдіння та виснажливої фізичної праці.
Настоятель монастиря на горі Афон наближається до кінця свого довгого життя та розмірковує про фізичні та духовні труди, навіть і про біль, спричинений зневагою, котрі є необхідними для мирного життя в земному, а колись і у небесному раю.
Ігумен і вся громада православного монастиря Дохіар на Святій Горі приймають на себе всі труднощі, карколомну працю і страждання, притаманні життю в ім'я Христа та за ідеалами монашеського служіння. Життя ченців, як і їхня музика, — це зворушливе, щире благання до Бога від імені людини та світу, благання, що глибоко схвильовує глядача.
У дощі, морі, землі і деревах браття вчуває заклик до найглибшого умиротворення, яке монахи обертають на радість через поклоніння Богу. Подібно до того, як вони будують стіни з дикого каменю та добувають прожиток з того, що їм дає природа, так і своє духовне життя монахи вибудовують з послуху, всенічного бдіння та виснажливої фізичної праці.
Настоятель монастиря на горі Афон наближається до кінця свого довгого життя та розмірковує про фізичні та духовні труди, навіть і про біль, спричинений зневагою, котрі є необхідними для мирного життя в земному, а колись і у небесному раю.
Ігумен і вся громада православного монастиря Дохіар на Святій Горі приймають на себе всі труднощі, карколомну працю і страждання, притаманні життю в ім'я Христа та за ідеалами монашеського служіння. Життя ченців, як і їхня музика, — це зворушливе, щире благання до Бога від імені людини та світу, благання, що глибоко схвильовує глядача.
У дощі, морі, землі і деревах браття вчуває заклик до найглибшого умиротворення, яке монахи обертають на радість через поклоніння Богу. Подібно до того, як вони будують стіни з дикого каменю та добувають прожиток з того, що їм дає природа, так і своє духовне життя монахи вибудовують з послуху, всенічного бдіння та виснажливої фізичної праці.
Ігумен і вся громада православного монастиря Дохіар на Святій Горі приймають на себе всі труднощі, карколомну працю і страждання, притаманні життю в ім'я Христа та за ідеалами монашеського служіння. Життя ченців, як і їхня музика, — це зворушливе, щире благання до Бога від імені людини та світу, благання, що глибоко схвильовує глядача.
У дощі, морі, землі і деревах браття вчуває заклик до найглибшого умиротворення, яке монахи обертають на радість через поклоніння Богу. Подібно до того, як вони будують стіни з дикого каменю та добувають прожиток з того, що їм дає природа, так і своє духовне життя монахи вибудовують з послуху, всенічного бдіння та виснажливої фізичної праці.
Сюжетна лінія
Ми бачимо, що монахи — загартовані люди, здатні трудом
і молитвою зводити міцні підпірні стіни для захисту від невгамовного моря. Море — це метафора світу, а стіна — метафора чернечої держави або ширше – монашеської цивілізації. Дзвін ковальського молота перегукується з ударами дерев'яного била, що закликає до молитви, за якою знову треба повертатися до праці!
Ігумен Григорій розмірковує над життям монахів і веде бесіду з режисером на камеру. Потрібні величезні зусилля і труд, каже він, інакше монастир обернеться на «купу каміння».
Старець визнає, що шкодує про багато речей у своєму житті, передусім, про те, що став священником і настоятелем, на котрого лягає відповідальність за гріхи і гріхопадіння інших. Щодня він плаче над браттям і над монастирем.
Отець Григорій також пояснює сенс монашеського життя. Триває будівництво підпірної стіни, щоб убезпечити монастир від натиску моря. Ми уявляємо собі оазуі, створену на землі, відвойованій у моря, та щиро захоплюємося колосальною працею, якою вимагає все в монастирі. Всенічне бдіння відкриває зоряну ніч в усій її величній славі та зворушливій красі. Святість; уклінна молитва; молитовна підготовка: чудотворна
і молитвою зводити міцні підпірні стіни для захисту від невгамовного моря. Море — це метафора світу, а стіна — метафора чернечої держави або ширше – монашеської цивілізації. Дзвін ковальського молота перегукується з ударами дерев'яного била, що закликає до молитви, за якою знову треба повертатися до праці!
Ігумен Григорій розмірковує над життям монахів і веде бесіду з режисером на камеру. Потрібні величезні зусилля і труд, каже він, інакше монастир обернеться на «купу каміння».
Старець визнає, що шкодує про багато речей у своєму житті, передусім, про те, що став священником і настоятелем, на котрого лягає відповідальність за гріхи і гріхопадіння інших. Щодня він плаче над браттям і над монастирем.
Отець Григорій також пояснює сенс монашеського життя. Триває будівництво підпірної стіни, щоб убезпечити монастир від натиску моря. Ми уявляємо собі оазуі, створену на землі, відвойованій у моря, та щиро захоплюємося колосальною працею, якою вимагає все в монастирі. Всенічне бдіння відкриває зоряну ніч в усій її величній славі та зворушливій красі. Святість; уклінна молитва; молитовна підготовка: чудотворна
Ми бачимо, що монахи — загартовані люди, здатні трудом
і молитвою зводити міцні підпірні стіни для захисту від невгамовного моря. Море — це метафора світу, а стіна — метафора чернечої держави або ширше – монашеської цивілізації. Дзвін ковальського молота перегукується з ударами дерев'яного била, що закликає до молитви, за якою знову треба повертатися до праці!
Ігумен Григорій розмірковує над життям монахів і веде бесіду з режисером на камеру. Потрібні величезні зусилля і труд, каже він, інакше монастир обернеться на «купу каміння».
Старець визнає, що шкодує про багато речей у своєму житті, передусім, про те, що став священником і настоятелем, на котрого лягає відповідальність за гріхи і гріхопадіння інших. Щодня він плаче над браттям і над монастирем.
Отець Григорій також пояснює сенс монашеського життя. Триває будівництво підпірної стіни, щоб убезпечити монастир від натиску моря. Ми уявляємо собі оазуі, створену на землі, відвойованій у моря, та щиро захоплюємося колосальною працею, якою вимагає все в монастирі. Всенічне бдіння відкриває зоряну ніч в усій її величній славі та зворушливій красі. Святість; уклінна молитва; молитовна підготовка: чудотворна
і молитвою зводити міцні підпірні стіни для захисту від невгамовного моря. Море — це метафора світу, а стіна — метафора чернечої держави або ширше – монашеської цивілізації. Дзвін ковальського молота перегукується з ударами дерев'яного била, що закликає до молитви, за якою знову треба повертатися до праці!
Ігумен Григорій розмірковує над життям монахів і веде бесіду з режисером на камеру. Потрібні величезні зусилля і труд, каже він, інакше монастир обернеться на «купу каміння».
Старець визнає, що шкодує про багато речей у своєму житті, передусім, про те, що став священником і настоятелем, на котрого лягає відповідальність за гріхи і гріхопадіння інших. Щодня він плаче над браттям і над монастирем.
Отець Григорій також пояснює сенс монашеського життя. Триває будівництво підпірної стіни, щоб убезпечити монастир від натиску моря. Ми уявляємо собі оазуі, створену на землі, відвойованій у моря, та щиро захоплюємося колосальною працею, якою вимагає все в монастирі. Всенічне бдіння відкриває зоряну ніч в усій її величній славі та зворушливій красі. Святість; уклінна молитва; молитовна підготовка: чудотворна
ікона монастиря, його перлина, відома в усьому Православному світі та поза ним, принесена у головний храм. Це виняткова подія.
Хоча в монастирі зберігається ікона Діви Марії Скоропослушниці, та настоятель нагадує нам, що відповідь на нашу молитву надається не миттєво, а своєчасно.
Проголошується Воскресіння Христа, і все
навколо — радість і світло! Лунають урочисті
дзвони, їм вторить щасливий сміх.
Ми рушаємо до вершину гори Афон і входимо до каплички, занесеної снігом.
Нам знову нагадують про істинність слів
настоятеля. Без великих зусиль монашеський спосіб життя неможливий.
І у фіналі стрічки відбувається дещо вражаюче: монастир міняється з глядачем місцями та звертається до нього з питанням:
«Де Ти, Адаме?»
Хоча в монастирі зберігається ікона Діви Марії Скоропослушниці, та настоятель нагадує нам, що відповідь на нашу молитву надається не миттєво, а своєчасно.
Проголошується Воскресіння Христа, і все
навколо — радість і світло! Лунають урочисті
дзвони, їм вторить щасливий сміх.
Ми рушаємо до вершину гори Афон і входимо до каплички, занесеної снігом.
Нам знову нагадують про істинність слів
настоятеля. Без великих зусиль монашеський спосіб життя неможливий.
І у фіналі стрічки відбувається дещо вражаюче: монастир міняється з глядачем місцями та звертається до нього з питанням:
«Де Ти, Адаме?»
ікона монастиря, його перлина, відома в усьому Православному світі та поза ним, принесена у головний храм. Це виняткова подія.
Хоча в монастирі зберігається ікона Діви Марії Скоропослушниці, та настоятель нагадує нам, що відповідь на нашу молитву надається не миттєво, а своєчасно.
Проголошується Воскресіння Христа, і все навколо — радість і світло! Лунають урочисті дзвони, їм вторить щасливий сміх. Ми рушаємо до вершину гори Афон і входимо до каплички, занесеної снігом. Нам знову нагадують про істинність слів настоятеля. Без великих зусиль монашеський спосіб життя неможливий.
І у фіналі стрічки відбувається дещо вражаюче: монастир міняється з глядачем місцями та звертається до нього з питанням:
«Де Ти, Адаме?»
Хоча в монастирі зберігається ікона Діви Марії Скоропослушниці, та настоятель нагадує нам, що відповідь на нашу молитву надається не миттєво, а своєчасно.
Проголошується Воскресіння Христа, і все навколо — радість і світло! Лунають урочисті дзвони, їм вторить щасливий сміх. Ми рушаємо до вершину гори Афон і входимо до каплички, занесеної снігом. Нам знову нагадують про істинність слів настоятеля. Без великих зусиль монашеський спосіб життя неможливий.
І у фіналі стрічки відбувається дещо вражаюче: монастир міняється з глядачем місцями та звертається до нього з питанням:
«Де Ти, Адаме?»
ИНТЕРВ'Ю
- Перший КозацькийТак Афон и жизнь монахов ещё не показывал никто. "Где ты, Адам", фильм и создатели
- Радио «Вера»В эфире радио "Вера", продюсер фильма "Где ты, Адам?" протодиакон Александр Плиска
- Женский монастырь в честь иконы Божией Матери «Отрада и Утешение»«Где ты, Адам?» — фильм-погружение, фильм-портал. Интервью с создателями
- «Фома в Украине»Протодиакон Александр Плиска: «Мы встретили и показали в кино людей, которые хотят обнять Бога и с Ним поговорить»
- KrakowFilmFoundationQ&A 60.KFF: Gdzieś w Europie. Chłopaki też płaczą: Gdzie jesteś Adamie?
Трейлер
«Де ти, Адаме?»
Тизер
«Де ти, Адаме?»
Відгуки глядачів
- Susanna AlperinaМне кажется, что на эту картину должны выстраиваться очереди, как те, что образуются у храмов, когда туда привозят святые иконы. Полная мудрости и веры. Значения и глубины. Съемки, звук - или как сейчас говорят саунд-дизайн - выше всяких похвал
- Maksym FedorchenkoВчера я смотрел "Где ты, Адам?" во второй раз и только теперь заметил, что в этом документальном фильме нет голоса за кадром, нет нарратора. Продюсер Александр Плиска и режиссер Александр Запорощенко сумели промолчать, полностью изъяли из ленты себя - и оставили зрителя лицом к лицу с теми, кому фильм посвящен
- Алена ПавленкоЕсли честно, то этот фильм, по-моему, стоит посмотреть ещё раз, так как каждый раз можно открывать для себя новые истины и новые грани
- Alla ChuhatskayaЭта картина для людей ищущих ответы на вопросы: где я? кто я? для чего я?
- Василий КибаЭто необычное кино, оно имеет свойство величайшей книги всех времен, как Благая Весть с каждым просмотром открывать новые смыслы
- Lena RubashevskayaВчера на показ я пришла в смятении души, а вышла - умиротворённой. Первые же слова, произнесённые в фильме, стали ответом на мои невысказанные вопросы
- Оксана КлевцоваЯ не хочу говорить о том, что это безупречно сделано, снято и смонтировано. Хочется сказать не о форме, а о содержании.
Без нотации, без пафоса, чисто, честно и интуитивно верно. Без авторского навязывания. Без комментариев - полное ощущение присутствия и сопричастности. Фильм лечит и очищает, как и должно искусству - Николай ВолошинПосле просмотра фильма на душе остаются именно такие вопросы: "Где я сейчас? Где моё сердце? Где моя душа? Где мои мысли? Где мои чувства?". Уйти после сеанса без ответов на эти вопросы просто невозможно. Фильм в корне меняет наше мировосприятие, меняет парадигму нашей жизни
- Anna AdrianapolevaМиллион вопросов суетного ума, привыкшего к своей логике и комфорту. И только один по сути важный. Где Ты, Адам?... На него есть ответ, кстати. И это будет вашим рассказом о том, про что этот фильм. Для меня это очень внутренний вопрос, он шире чем история конкретного монастыря, и сейчас, как никогда, важно его услышать, увидеть, осознать
Контакти
+38(099)2908691 (Олександр Плиска)
plyska74@gmail.com (Олександр Плиска)
plyska74@gmail.com (Олександр Плиска)
Сторінки фильма:
Стрінки продюсера,
Олександра Плиски:
Олександра Плиски:
All photo and video materials belong to their owners and are used for demonstration purposes only. Please do not use them in commercial projects.